Карантин і строки у банкрутстві: швидше, краще, дієвіше! – Selepey, Volkovetsky & Partners

Карантин і строки у банкрутстві: швидше, краще, дієвіше!

Про важливість дотримання принципу оперативності в нормотворчості на прикладі змін, внесених в Кодекс України з процедур банкрутства.

28 Грудня 2020

Установлення урядом у березні 2020 року карантину через пандемію COVID-19 вплинуло майже на всі сфери діяльності в Україні. Одразу виникла необхідність належним чином врегулювати суспільні відносини на увесь період існування нових умов.

 

Уже 30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX, який за кілька днів набрав чинності. Законом було, зокрема, доповнено процесуальні кодекси положеннями про продовження більшості процесуальних строків на строк дії карантину. Таким чином, і законодавці, і Президент України досить оперативно відреагували на виклики сьогодення з метою забезпечення захисту прав та інтересів учасників судових процесів.

 

У той же час, питання продовження строків у процедурах банкрутства окремого вирішення не знаходило до червня 2020 року, коли до профільного Кодексу України з процедур банкрутства (надалі – Кодекс) було внесено відповідні зміни. Так, Законом України «Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19» № 728-IX від 18 червня 2020 року (надалі – Закон № 728-IX) було передбачено, що на період дії карантину продовжуються строки:

 

• проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність);
• звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником;
• дії мораторію на задоволення вимог кредиторів;
• оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону;
• виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника;
• процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

 

Закон № 728-IX набрав чинності лише 17 жовтня 2020 року, тобто через понад 7 місяців з моменту установлення карантину та через 4 місяці після прийняття Закону парламентом.

 

Зволікання з прийняттям та підписанням Президентом України Закону № 728-IX призвело до того, що положення Закону № 728-IX в частині продовження процесуальних строків втратили свою актуальність для великої кількості справ про банкрутство (неплатоспроможність).

 

Зазначене зумовлено тим, що за загальним правилом судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України). При цьому на відміну від поновлення пропущених строків продовженню підлягають лише ті строки, які на момент їх продовження ще не закінчилися. У той же час, Закон № 728-IX передбачає саме продовження строків, а не їх поновлення.

 

Проаналізуємо, як продовження визначених Законом № 728-IX строків може вплинути на конкретні ситуації на практиці.

 

Строки проведення попереднього засідання, оголошення про проведення аукціонів, процедур ліквідації чи погашення боргів

 

Виникають питання щодо доцільності продовження строків проведення попереднього судового засідання, оголошення про проведення аукціонів та процедур ліквідації чи погашення боргів боржника.

 

І в «докарантинні» часи судом нерідко не дотримувалися визначені Кодексом строки розгляду вимог кредиторів. Здебільшого це зумовлено великою кількістю кредиторів та складністю зобов’язань, невиконання яких боржником стало підставою для звернення кредиторів з вимогами до боржника. Кодексом не передбачено наслідків, коли попереднє засідання не було проведено в межах тримісячного строку з дня проведення підготовчого засідання, як це визначено ч. 1 ст. 47 Кодексу.

 

Так само у Кодексі відсутні наслідки, коли тривалість процедур ліквідації чи погашення боргів боржника перевищує законодавчо встановлену.

 

Порушення строків на оголошення про проведення повторного або другого повторного аукціону також зазвичай є розповсюдженим явищем, оскільки оголошенню про проведення таких торгів здебільшого передує погодження умов продажу комітетом кредиторів та забезпеченими кредиторами. Не завжди погодження може бути отримано у визначені ст. 79 Кодексу для оголошення повторних аукціонів строки.

 

А отже, продовження Законом № 728-IX строків проведення попереднього судового засідання, оголошення про проведення аукціонів та процедур ліквідації чи погашення боргів боржника на період дії карантину по суті жодного вирішального практичного значення для справ про банкрутство (неплатоспроможність) не має.

 

Строки на звернення про визнання недійсними правочинів

 

Продовжуючи строки на звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, законодавець, ймовірно, в першу чергу мав намір захистити надані арбітражному керуючому та кредиторам права на оскарження правочинів у випадках та з підстав, визначених ст. 42 Кодексу.

 

Необхідно наголосити, що у Законі № 728-IX мова йде саме про продовження строків звернення до суду, а не про строки, у межах яких було вчинено так звані фраудаторні правочини, можливість оскарження яких визначена Кодексом.

 

При цьому ні ст. 42 Кодексу, ні будь-які інші норми Кодексу не містять жодних спеціальних строків на звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними вчинених боржником правочинів.

 

Право на звернення з відповідними заявами обмежується загальною позовною давністю, визначеною Цивільним кодексом України, перебіг якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

 

Саме по собі питання продовження позовної давності є доволі дискусійним з огляду на те, що позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права.

 

Ст. 263 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила), з подальшим продовженням перебігу позовної давності після припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності.

 

Якщо ж позовну давність було пропущено з поважних причин, порушене право заявника підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).

 

А тому установлення карантину в окремих випадках може бути достатньою підставою:

 

• зупинення перебігу позовної давності через наявність обставин непереборної сили (якщо на момент установлення карантину позовна давність не спливла і заявник доведе, що саме установлення карантину перешкоджало зверненню до суду) або
• захисту порушеного права поза межами позовної давності (якщо на момент установлення карантину позовну давність уже було порушено з інших поважних причин)
з подальшим задоволенням обґрунтованих вимог про визнання недійсними правочинів боржника.

 

Таким чином, внесення вищевказаних доповнень до Кодексу в частині продовження строків на звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними вчинених боржником правочинів не потребувалося в принципі.

 

Строки дії мораторію, виконання плану санації чи реструктуризації боргів, процедур розпорядження майном або реструктуризації боргів

 

На перший погляд дієвими та сутнісними змінами, передбаченими Законом № 728-IX, є продовження строків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника, процедур розпорядження майном або реструктуризації боргів боржника.

 

Проте прийнята редакція Закону № 728-IX залишає серйозні прогалини в частині правого регулювання ситуацій, коли у період між установленням карантину та набранням чинності Законом № 728-IX ті чи інші строки вже закінчилися.

 

Наприклад, процедуру розпорядженням майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів було введено у лютому 2020 року або раніше. До набрання чинності Законом № 728-IX строк процедури розпорядження майном боржника (170 календарних днів) уже сплив. То чи обмежений суд у своїх повноваженнях за наявності ознак банкрутства (якщо зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану санації) визнати боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру? Чи обмежені забезпечені кредитори у праві задовольняти свої вимоги за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення? Враховуючи правила щодо дії процесуального закону у часі – ні.

 

Якщо б Законом № 728-IX було принаймні передбачено не лише продовження, але й поновлення відповідних процесуальних строків, таких ситуацій можна було уникнути.

 

Діюча ж редакція Закону № 728-IX залишає поза увагою подібні випадки, які є непоодинокими на практиці. А набрання Законом № 728-IX чинності через такий великий проміжок часу з моменту початку карантину призвело до збільшення кількості ситуацій, аналогічних вищенаведеній.

 

Таким чином, Закон № 728-IX є наочним прикладом, коли недотримання такого принципу нормотворчості як оперативність (особливо в надзвичайних умовах карантину) частково нівелює мету, досягнення якої прагнули законодавці при прийнятті Закону. Нехай і в досить вузькій сфері банкрутства. Втім, окремі недоліки ще можуть бути виправлені шляхом внесення відповідних змін до Закону № 728-IX та Кодексу. Бажано з цим не зволікати.

Ми використовуємо cookie файли для аналізу поведінки відвідувачів нашого сайту та подальшої оптимізації послуг. Обираючи опцію «Погодитись» ви даєте згоду на опрацювання персональних даних відповідно до нашої політикою конфіденційності