«Повторний» апеляційний та касаційний перегляд скасованих судових рішень: бути чи не бути? – Selepey, Volkovetsky & Partners

«Повторний» апеляційний та касаційний перегляд скасованих судових рішень: бути чи не бути?

ГПК України не містить заборони повторного апеляційного або касаційного перегляду скасованих судових рішень. Однак судова практика не однозначна.

16 Квітня 2019

З набранням чинності 15.12.2017 р. новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) до господарського процесу був введений раніше невідомий йому механізм – так званий «повторний» апеляційний та касаційний перегляд судового рішення.

 

На перший погляд, норми права, які регулюють процедуру повторного апеляційного та касаційного перегляду (ст. 272 та ст. 305 ГПК України) є достатньо однозначними щодо того, які саме рішення судів першої та/або апеляційної інстанції можуть бути повторно переглянуті. Відповідно до ч. 1 ст. 272 ГПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, а особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами гл. 1 «Апеляційне провадження» розд. IV ГПК України. Аналогічні приписи містить норма ч. 1 ст. 305 ГПК України щодо розгляду «повторних» касаційних скарг.

 

Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить заборони повторного апеляційного та/або касаційного перегляду рішення, після того як це рішення вже було переглянуте в апеляційній та/або касаційній інстанції та було скасоване. Однак, на відміну від норм права, які регулюють це питання, судова практика не настільки однозначна.

 

Зокрема, у постанові КГС ВС від 10.12.2018 р. у справі №39/5005/14009/2011 розглядалося питання щодо можливості повторного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, яке було скасоване судом касаційної інстанції. Колегія суддів зазначила, що оскільки вимоги апеляційної скарги «полягають у зміні рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2011 р. та скасуванні постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р. у справі № 39/5005/14009/2011, тобто судових рішень, які вже не є чинними, то вказана обставина виключає їх оскарження в апеляційному порядку, а також розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 272 Господарського процесуального кодексу України».

Чи є такий підхід правильним?

Чи є такий підхід правильним? Чи не суперечить він приписам ГПК України та Конституції України? Вважаємо, що згідно зі ст. 272 та ст. 305 ГПК України, може бути переглянуте судове рішення, яке вже було скасоване судами апеляційної та/або касаційної інстанцій, тобто рішення, яке формально не існує. Для цього пропонуємо розглянути кілька аргументів.

 

По-перше, як вже було зазначено вище, норми ГПК України не містять застережень про неможливість повторного апеляційного (касаційного) перегляду скасованих рішень, а також не містять застережень про те, що їх дія розповсюджується виключно на апеляційний (касаційний) перегляд нескасованих рішень.

 

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, ГПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Таким чином, жоден інший нормативно-правовий акт, аналогія права чи аналогія закону, не можуть застосовуватися у процесі здійснення судочинства в господарських судах.

 

Враховуючи, що ст. 272, 305 ГПК України, а також жодна інша норма перелічених у ст. 3 ГПК України нормативних актів не передбачає обмежень щодо повторного апеляційного та/або касаційного перегляду вже скасованих рішень, то суди апеляційної та касаційної інстанцій уповноважені здійснювати повторний апеляційний та касаційний перегляд скасованих судових рішень. Підтвердженням цієї тези є те, що застосування ст. 272 чи ст. 305 ГПК України обумовлюється саме обставиною закінчення попереднього апеляційного та/або касаційного розгляду і не залежить від того чи іншого результату такого розгляду.

 

Отже, якщо первісний апеляційний чи касаційний перегляд закінчився скасуванням рішення, то це зовсім не виключає можливості ініціювання повторного перегляду такого скасованого рішення відповідно до ст. 272 чи ст. 305 ГПК України (звісно, за умови дотримання інших вимог, які висуває ГПК України до «повторних» апеляційних та касаційних скарг).

По-друге.

По-друге, ГПК України надає не лише правову, але й технічну можливість повторно переглянути вже скасоване судове рішення. Ст. 272 та ст. 305 ГПК України передбачають, що у разі наявності підстав може бути скасована раніше прийнята постанова суду апеляційної (касаційної) інстанції. Тобто законодавець прямо передбачив можливість скасування постанови, прийнятої в результаті первісного апеляційного (касаційного) перегляду, під час «повторного» апеляційного (касаційного) перегляду).

 

Таким чином, навіть якщо в результаті первісного апеляційного (касаційного) перегляду була прийнята постанова, якою скасовувалося рішення, то під час «повторного» апеляційного (касаційного) перегляду ця постанова може бути скасована, а повторно оскаржуване судове рішення першої (апеляційної) інстанції зможе відновити свою чинність.

 

По-третє, заборона повторного апеляційного перегляду судового рішення суттєво обмежує конституційне право скаржника на апеляційний перегляд судового рішення. Зі змісту ст. 269, 272 ГПК України вбачається, що під час повторного апеляційного розгляду справи апелянт (зокрема, який не був залучений до участі у справі) може і повинен надати додаткові доводи (в тому числі нові докази), які не досліджувалися ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом у процесі розгляду первісної апеляційної скарги. Нові докази, долучені до повторної апеляційної скарги за ст. 272 ГПК України, можуть спростувати доводи попередньої апеляційної скарги, на підставі яких раніше суд скасував рішення як незаконне.

Для прикладу.

Для прикладу змоделюємо фабулу. Суди розглядають спір про недійсність договору, укладеного представником юридичної особи з перевищенням повноважень. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Постановою суду апеляційної інстанції, залишеною без змін постановою касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції було скасовано, позов задоволено, договір визнано недійсним з огляду на відсутність рішення загальних зборів учасників товариства, яким мала бути надана згода на укладення такого договору. При цьому протокол, яким насправді оформлювалося рішення про надання відповідного рішення загальних зборів, з тих чи інших причин не був поданий до суду сторонами спору.

 

Третя особа (наприклад, заставодержатель майна, яке було предметом договору) не була залучена до участі у справі, а тому звертається з повторною апеляційною скаргою, в якій просить залишити без змін скасоване рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову і скасувати постанову апеляційної інстанції про визнання договору недійсним. Водночас заставодержатель-апелянт разом з апеляційною скаргою подає наявне у нього рішення загальних зборів, дослідження якого, вочевидь, мало б наслідком залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у позові та скасування раніше прийнятої постанови апеляційної інстанції про недійсність договору.

 

Однак, якщо дотримуватися позиції, що скасоване судове рішення не може бути повторно переглянуте, то суд має відмовити у відкритті апеляційного провадження за скаргою заставодержателя у змодельованій фабулі. У разі такої відмови заставодержатель буде неправомірно обмежений у реалізації свого конституційного права на апеляційний перегляд справи. При цьому такий заставодержатель, не будучи залученим до розгляду справи, не зможе ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційної інстанції про недійсність договору. До того ж оскарження цієї постанови в касаційному порядку також не призведе до законного і бажаного для заставодержателя результату, адже касаційна інстанція не може досліджувати нові докази.

 

Жодним іншим способом, окрім як шляхом подання повторної апеляційної скарги, заставодержатель не зможе відновити чинність договору, недійсність якого порушує його законні інтереси та надалі може призвести до недійсності відповідного договору застави. Тому ст. 272 ГПК України надає суду апеляційної інстанції право перевірити на підставі нових доводів не лише законність попереднього висновку про залишення рішення без змін, але й законність попереднього висновку про скасування цього рішення.

 

Принагідно зауважимо, що позицію про можливість повторного апеляційного перегляду скасованого судового рішення першої інстанції підтримав КГС ВС у постанові від 19.03.2019 р. у справі № 904/480/18, задовольнивши касаційну скаргу, правову позицію в якій готували юристи компанії «Селепей, Волковецький і партнери». Незважаючи на те, що постанова не містить посилань на викладені вище аргументи, а обмежується лише відповідним висновком, вважаємо таку зміну судової практики позитивним сигналом. Сподіваємося, цей сигнал буде сприйнятий іншими суддями КГС ВС та судами апеляційної інстанції. На нашу думку, сприйняття судами такого підходу в майбутньому призведе до більш ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також держави.