Забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу в судах України: рух у правильному напрямку – Selepey, Volkovetsky & Partners

Забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу в судах України: рух у правильному напрямку

20 Серпня 2021

З кожним роком арбітраж набирає все більшої популярності в Україні як швидкий та ефективний метод вирішення спорів. Не дивно, що у 2017 році було проведено довгоочікувану реформу процесуального законодавства (надалі – «Реформа»), яка закріпила проарбітражний підхід до тлумачення арбітражних угод і запровадила ряд нововведень, зокрема, врегулювала застосування державними судами заходів забезпечення позову на підтримку арбітражних проваджень до винесення рішення по суті спору. Проте, як буде описано нижче, ще зарано стверджувати, що в Україні введено ефективний механізм застосування забезпечення позову на підтримку арбітражних проваджень.

До та після Реформи 2017: огляд

До Реформи* Цивільний процесуальний кодекс України (надалі – «ЦПК») не містив положень щодо застосування забезпечення на підтримку арбітражних проваджень. Незважаючи на це, до 2017 року до українських судів було подано три клопотання про примусове виконання рішень міжнародних арбітражів про забезпечення позову. Суди приймали такі клопотання як подані з дотриманням вимог ЦПК та відкривали провадження, застосовуючи норми щодо надання дозволу на примусове виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті спору. Проте, кожне з клопотань було відхилено з різних причин, передбачених Нью-Йоркською конвенцією**.

 

У результаті Реформи Глава 10 Розділу І ЦПК, що регулює забезпечення позову у цивільному процесі, була доповнена положеннями про те, що суд може вжити заходів забезпечення позову за заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду.

 

Це нововведення було тепло сприйнято арбітражною спільнотою. Проте, у той час як лише Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України вирішує 300-600 справ щорічно, менш ніж 30 заяв про застосування забезпечення були задоволені протягом більше ніж трьох років.

Перешкоди на шляху до отримання забезпечення

То що (все ще) заважає стороні арбітражного провадження отримати забезпечення позову в українському суді?

 

Подання заяви: отримання належних документів

Стаття 151 ЦПК передбачає, що сторона арбітражного провадження має надати до заяви про забезпечення:

 

• копію документа, що започатковує процедуру арбітражу (Ініціюючий документ), залежно від обраного регламенту це прохання про арбітраж або позовна заява, та
• копію документа, що підтверджує подання Ініціюючого документа до арбітражу (Підтверджуючий документ).

 

У той час як обраний регламент встановлюватиме вимоги до Ініціюючого документа, ЦПК не встановлює, що може слугувати як Підтверджуючий документ, залишаючи це питання на розгляд суддів. На практиці це викликало неабияку плутанину, оскільки з питань зручності заявники надавали той документ, який для них було найлегше отримати, але суди відхиляли їх як неналежні.

 

Тож які документи український суд приймає в якості належного Підтверджуючого документа? На сьогодні суди сформували наступний перелік:

 

• копія позовної заяви з вхідним штампом арбітражу з датою та вхідним номером,
• рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення,
• засвідчена арбітражем копія ухвали про відкриття провадження,
• лист реєстратора арбітражної установи.

 

Як наголошують самі суди, такий перелік не є вичерпним.

 

Постає цікаве питання щодо того, чи може електронний лист слугувати в якості Підтверджуючого документа. Подібно до документів перерахованих вище електронний лист повинен бути відповіддю від арбітражу, а не лише підтверджувати факт відправки листа. Крім того, ЦПК вимагає, щоб електронний документ, що подається у якості доказу, містив кваліфікований електронний підпис. В даний момент Україна ставить за мету створення розгалуженої мережі договорів про взаємне визнання електронних довірчих послуг, що дозволить сторонам міжнародного арбітражу надавати електронні листи від арбітражних установ за межами України як Підтверджуючий документ. Однак, практичною проблемою є те, що до цих пір жодна така угода ще не була підписана.

 

Надання зустрічного забезпечення

Відповідно до положень ЦПК, у випадку закриття провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду або у випадку повної чи часткової відмови у позові, сторона, щодо якої було застосовано забезпечення, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. Однак якщо суду буде надано достатньо доказів, що відшкодування збитків може бути ускладнено або унеможливлено в майбутньому, суд може зобов’язати заявника надати зустрічне забезпечення.

 

В загальному, застосування зустрічного забезпечення належить до дискреції суду, однак у двох випадках застосування зустрічного забезпечення є обов’язковим, якщо (1) заявник не зареєстрований в Україні та не має на її території майна в достатній кількості, щоб покрити можливі збитки відповідача; та якщо (2) суду надані докази того, що майновий стан або дії заявника можуть ускладнити або унеможливити відшкодування збитків відповідача.

 

Відповідно до норм ЦПК, заява про забезпечення позову має серед іншого включати пропозиції заявника щодо надання зустрічного забезпечення. Частина 4 статті 154 ЦПК передбачає три варіанти надання зустрічного забезпечення: (1) внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду, (2) надання банківської гарантії чи іншого фінансового забезпечення, (3) вчинення інших визначених судом дій. Перший варіант використовується найчастіше; при цьому, за чинним законодавством, українські суди мають депозитні рахунки лише в національній валюті – українській гривні.

 

Ненадання пропозицій щодо зустрічного забезпечення є однією з найрозповсюдженіших підстав для залишення заяви про забезпечення позову без розгляду. У ряді справ*** заявники обґрунтовували відсутність необхідності застосування зустрічного забезпечення тим, що відповідачу не буде завдано збитки. Суди повернули ці заяви заявникам, зазначивши, що надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення є обов’язковим компонентом заяви про забезпечення позову. Тим не менш, у провадженні № 61-15925ав20 Верховний Суд зазначив, що пропозиція заявника застосувати будь-яке зустрічне забезпечення, яке суд вважатиме доцільним, є прийнятною.

 

Зрештою, заявник несе всі ризики та витрати, пов’язані з наданням зустрічного забезпечення. Незалежно від задоволення чи відмови у позові, ЦПК не передбачає ані відшкодування витрат пов’язаних з отриманням гарантії ані захисту коштів на депозитних рахунках від інфляції. У справах № 785/1018/18 та № 194533 суди зайняли спірну позицію щодо визначення розміру зустрічного забезпечення, застосувавши зустрічне забезпечення у сумі, що дорівнює сумі забезпечення.

Нова судова практика: рух у правильному шляху
Визначення переліку обставин, що підлягають доведенню

Незважаючи на те, що Україна є юрисдикцією романо-германської системи права, нормативне регулювання критеріїв застосування забезпечення позову вкрай обмежене, що покладає на суди обов’язок з встановити перелік обставин, які має довести заявник. В Україні застосування забезпечення на підтримку міжнародного комерційного арбітражу належать до юрисдикції цивільних судів. Порівняно з господарськими судами, цивільні суди мають менш усталену судову практику щодо критеріїв забезпечення позову, коли справа доходить спорів, що виникають з комерційних (господарських) правовідносин. І коли йдеться про забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу, цивільні суди, як правило, просто переймають підхід господарських судів. Однак, непослідовно.

 

Відповідно до позиції судів, сторона арбітражу, яка прагне отримати забезпечення позову в Україні має показати суду наявність обставин, які вказують на те, що:

 

(1) між сторонами дійсно виник спір і позовні вимоги заявника вірогідно будуть задоволені;
(2) обраний захід є коректним, співмірним, не перешкоджатиме господарській діяльності відповідача та не порушуватиме права третіх осіб;
(3) негативні наслідки, які можуть настати, в результаті вжиття заходів забезпечення позову будуть меншими ніж негативні наслідки, які можуть настати в результаті незастосування забезпечення;
(4) існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

 

Четвертий пункт виділяється як ключова умова застосування забезпечення. Однак, що саме становить обґрунтоване припущення, досі було незрозуміло. Наприклад, у провадженнях № 06.08/824/311/2019 та № 22-з/824/620/2020 заявники посилались на однакові обставини: заявник сплатив аванс за договором поставки, відповідач не поставив товар та не повернув кошти. І хоча першу заяву було задоволено, у другій – відмовлено. Розглядаючи другу заяву суд застосував вищий критерій доведення, що міститься у положеннях Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 16 від 26.12.2011, вказавши, що заявник має довести вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

 

Виносячи рішення у справі за провадженням № 61-16635ав20, у постанові від 14 січня 2021 року Верховний Суд вказав, що заявник має довести, що відповідач вчинив дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову, наприклад, що відповідач продав чи готується до продажу майна. Висловлення Верховним судом такої позиції роз’яснює, які обставини доводять наявність обґрунтованого припущення.

 

Виконання рішень міжнародного арбітражу щодо застосування забезпечення

Реформа залишила питання визнання та виконання ухвал та рішень міжнародного арбітражу про забезпечення позову у вакуумі. Жодних чітких положень з цього питання не було внесено до ЦПК і, у той же час, Закон України про Міжнародний комерційний арбітраж досі базується на Типовому законі ЮНСІТРАЛ у редакції 1985 року.

 

Нещодавно до Верховного суду надійшла справа, в якій заявник подав заяву про визнання і надання дозволу на виконання Рішення Надзвичайного арбітра Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм. Виносячи рішення у справі № 824/178/19, у постанові від 14 січня 2021 року Верховний Суд застосував положення глави 3 розділу IX ЦПК щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу і не зробив застережень щодо остаточності рішення про забезпечення позову.

 

Така позиція Верховного суду надає нам чітку відповідь щодо того, чи можна в Україні виконати рішення міжнародного арбітражу про застосування забезпечення.

Висновок

 

Наразі сторона арбітражу, яка прагне отримати забезпечення позову в суді України, на жаль, може зіткнутися з певними труднощами. Однак судова практика, сформована Верховним судом, поступово заповнює прогалини в нормативному регулюванні. Крім того, можна стверджувати, що, в цілому, реформа процесуального законодавства в частині застосування забезпечення на підтримку арбітражних проваджень була успішною. Враховуючи те, що робота над механізмом застосування забезпечення в Україні ще триває, юристам, що практикують в сфері арбітражу варто бути обізнаними про тонкощі отримання забезпечення, активно долучатися до конструктивних професійних дискусій, а також сприяти законодавчим ініціативам, які допоможуть закріпити за Україною статус проарбітражної юрисдикції.

 

* Дізнатись більше про Реформу можна з публікацій у Kluwer Arbitration Blog, що доступні за посиланнями тут та тут.
** Справа № 2к-13/2011, Справа № 519/459/16-ц, та Справа №757/5777/15-ц
*** Наприклад, у справах № 812/223/19, № 812/816/19, № 812/808/19

Ми використовуємо cookie файли для аналізу поведінки відвідувачів нашого сайту та подальшої оптимізації послуг. Обираючи опцію «Погодитись» ви даєте згоду на опрацювання персональних даних відповідно до нашої політикою конфіденційності