20 серпня 2018
Юрисдикційна лотерея
Створення інституту висновків стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, з метою зниження ризиків при визначенні юрисдикції.
Оригінал статті опубліковано в Юридичній газеті

Завдяки судовій реформі, яка триває в Україні, законодавцем було зроблено рішучий крок, спрямований на вирішення великої кількості питань щодо підсудності та підвідомчості справ. У майбутньому це повинно позитивно вплинути на стабільність правозастосовчої практики та прогнозованість дій суду для осіб, які до нього звертаються.

Зокрема, усіма новими редакціями процесуальних кодексів передбачено обов'язковість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли судове рішення оскаржується до відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду через порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції. При цьому порушення таких правил є однозначною підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься достатньо постанов Великої Палати Верховного Суду у справах, провадження у яких здебільшого тривали не один рік, якими було скасовано попередні судові рішення на користь позивачів та закрито провадження у справі. При цьому позивачі при первинному зверненні до суду обирали підвідомчість та підсудність спору, відштовхуючись від власного добросовісного розуміння процесуальних норм, що встановлюють вимоги щодо юрисдикції. Позивачі у цих справах, витративши величезну кількість часу та зусиль, змушені розпочинати фактично аналогічний судовий процес з початку в суді іншої юрисдикції.

Проблемними у судовій практиці залишаються також питання інстанційної юрисдикції та територіальної юрисдикції (підсудності), порушення правил яких може бути підставою для передачі справи судом касаційної інстанції на новий розгляд до належного суду. У цьому випадку учасникам справи доведеться готуватися до додаткових витрат на супроводження судового процесу.

Досвід конкурентного та податкового законодавства

З метою підвищення ефективності судового захисту порушених прав та інтересів різноманітних суб'єктів, що є завданням судочинства, виникає необхідність у запровадженні дієвого механізму визначення правильної юрисдикції ще на етапі підготовки до звернення до суду. Для цього спробуємо придивитися до нормативно-правових напрацювань з інших галузей права.

Наприклад, чинне конкурентне законодавство передбачає можливість надання органами Антимонопольного комітету України зацікавленим особам попередніх висновків стосовно узгоджених дій і концентрації. Такий висновок інформує про можливість надання або відмови у наданні дозволу, необхідність чи відсутність необхідності одержання дозволу.

У свою чергу, Податковий кодекс України закріплює право платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, яка може використовуватися ним у майбутньому як інструмент захисту від притягнення до відповідальності та відстоювання інтересів у випадку наявності спору з контролюючими органами.

І попередній висновок органів Антимонопольного комітету України, і індивідуальна податкова консультація можуть стати у нагоді, коли законодавство не дає чіткої відповіді на окремі питання або містить протиріччя, чи коли фактичні обставини є складними, що не дозволяє зробити однозначний висновок. Вони також є своєрідною страховкою, яка мінімізує ризики настання тих чи інших негативних наслідків.

Процесуальне законодавство може запозичити суть вищевказаних правових конструкцій. Вбачається цілком життєздатним створення інституту висновків стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд тієї чи іншої справи у випадку її ініціювання, які надаватимуться Великою Палатою Верховного Суду з приводу питань предметної і суб'єктної юрисдикції та колегією суддів відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду щодо питань інстанційної юрисдикції і підсудності.

Порядок та правові наслідки отримання висновку стосовно юрисдикції

При зверненні до суду з заявою про надання висновку стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, заявник зазначає максимально повну інформацію про всіх майбутніх учасників справи та їх правовий статус (юридична особа, фізична особа, фізична особа-підприємець, суб'єкт владних повноважень тощо), а також відомості про будь-які особливості, які можуть вплинути на правильне визначення юрисдикції (наприклад, щодо перебування юридичної особи у процедурі банкрутства).

Крім того, необхідно також вказати зміст вимог при запланованому зверненні до суду з зазначенням обраних способів захисту, підстави та предмет такого звернення до суду.

Оскільки обрання юрисдикції зазвичай залежить від суб'єктного складу судового процесу та змісту вимог, вищевказаної інформації буде достатньо, щоб визначити саме той суд, до юрисдикції якого відноситься вирішення спору.

Заяву про надання висновку стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, доречно максимально формалізувати, тобто законодавчо встановити чіткі та зрозумілі вимоги до її форми. Це дозволить спростити розгляд такої заяви і підготовку висновку судом.

Заява про надання висновку стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, може розглядатися в порядку письмового провадження за поданими заявником матеріалами без повідомлення заявника чи інших зацікавлених осіб (майбутніх учасників справи) протягом розумного строку, наприклад, – 30 днів.

Під час розгляду заяви про надання висновку стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, суд не має права здійснювати фактично розгляд справи по суті, встановлювати обставини тощо.

За результатами розгляду заяви суд складає висновок стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, у якому зазначає конкретний суд (як суд першої інстанції), до компетенції якого відноситься вирішення справи, або вказує на недостатність інформації, наданої заявником, для будь-якого висновку.

За подання заяви про надання висновку стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, повинен справлятися судовий збір. Ставка судового збору може встановлюватися на рівні 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні відповідної заяви по суті справи. Якщо ставки судового збору за подання до суду ідентичних документів відрізняються для різних форм судочинства, ставка судового збору за подання заяви для визначення предметної чи суб'єктної юрисдикції обраховується від тієї ставки, що є більшою. Якщо після отримання висновку стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, заявник звернеться до суду з відповідним позовом, раніше сплачений ним судовий збір за подання заяви стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, буде зараховуватися в якості часткової оплати судового збору за подання позовної заяви.

Щодо правових наслідків надання Верховним Судом (Великою Палатою Верховного Суду) висновку стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, то цілком обґрунтованим виглядає закріплення у процесуальних кодексах положення про те, що за умови попереднього отримання заявником такого висновку оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій же справі з підстав порушення правил юрисдикції не допускається. Зазначене не стосується випадків, коли відбулися суттєві зміни у період між зверненням з заявою про надання висновку стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, і зверненням з заявою по суті справи (наприклад, істотно змінилися фактичні обставини справи чи правовий статус учасників), або у заяві про надання висновку стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, не було зазначено відомості, які є важливими для визначення юрисдикції. Таким чином, заявник зможе вберегтися від імовірного оскарження судових рішень принаймні з такої суто процесуальної підстави, як порушення правил юрисдикції.



Звичайно, з часом новий Верховний Суд дасть відповіді на багато дискусійних питань юрисдикції. Але у Верховного Суду є право відступити від своїх же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Враховуючи досвід роботи Верховного Суду України, який неодноразово змінював своє бачення вирішення окремих юридичних проблем, покладатися на усталену судову практику (у тому числі щодо юрисдикції) при підготовці до звернення до суду не завжди є виправданим.

Отримання ж індивідуального висновку стосовно юрисдикції суду, до якого відноситься розгляд справи, стане гарантією того, що більшості спорів про правильність визначення юрисдикції можна буде уникнути. І це приведе до скорочення строків розгляду справ та більш ефективного здійснення судочинства.

Автор: Богдан Савченко